30 вересня 2022 року один репортер запитав держсекретаря США Ентоні Блінкена, чи замішані США чи їхні союзники в атаці на трубопроводи «Північний потік» між Росією та Німеччиною, яка сталася трьома днями раніше.
«Мені справді нема чого заперечити на абсурдні твердження президента Путіна про те, що ми чи наші партнери чи союзники якимось чином відповідальні за це», — сказав Блінкен.
Відповідаючи на запитання про заяви російських офіційних осіб про те, що США відповідають за теракти, президент США Байден заявив: «Просто не слухайте, що говорить Путін. Ми знаємо, що він каже неправду».
Через шість місяців видання New York Times і Washington Post опублікували (у вівторок цього тижня) новинні репортажі, засновані на інтерв'ю з представниками розвідки, в яких стверджувалося, що трубопроводи знищила «проукраїнська група».
У свою чергу німецька газета Die Zeit заявила, що напад був скоєний з яхти, що належить двом українцям, які працюють у Німеччині. Грунтуючись на цьому наративі, лондонська Times повідомила, що атаку було здійснено через «приватне підприємство, яке має зв'язки з Україною». Газета додала: «Ім'я підозрюваного приватного спонсора, українця, не пов'язаного з урядом президента Зеленського, циркулювало у розвідувальних колах протягом кількох місяців, але не розкривалося».
Цей потік новинних повідомлень пішов слідом за публікацією журналіста Сеймура Херша, яка свідчила, що вибухівка, що зруйнувала трубопроводи, була закладена ВМС США, при цьому як прикриття використовувалися військові навчання в Балтійському морі.
Грунтуючись на своїх контактах у військовому та державному апараті, Херш повідомив, що план атаки було розроблено у грудні 2021 року, за кілька місяців до російського вторгнення в Україну.
Усі варіанти цієї історії збігаються в одному. Вони показують, що Блінкен брехав 30 вересня. США чи їхні «партнери чи союзники» справді здійснили підрив трубопроводів.
Що стосується повідомлень в Times і Post, то ідея про те, що дуже продумана міжнародна підводна терористична атака, яка одночасно знищила чотири гілки трубопроводу, була здійснена українцями, які діють з Німеччини, без відома українського уряду, Німеччини або Сполучених Штатів, смішна. Якщо «проукраїнське» угруповання справді несе за це відповідальність, то воно лише виконувало відкрито заявлені цілі Білого дому, який поклявся «покласти край» існуванню трубопроводу.
Незалежно від того, чи здійснили атаку військові водолази США, чи це зробили українські посередники, очевидно, що вина лежить на Сполучених Штатах.
Сам Байден особисто заявив, що США намагатимуться «покласти край» трубопроводу в контексті війни в Україні, а американські офіційні особи зловтішалися з приводу вибухів. Виступаючи в Конгресі в січні цього року, заступник держсекретаря з політичних питань Вікторія Нуланд сказала: «Я думаю, що адміністрація дуже рада дізнатися, що “Північний потік-2” тепер, як ви любите говорити, є купою металу на дні моря».
Нові одкровення підтверджують те, що Світовий Соціалістичний Веб Сайт (МСВС) написав 28 вересня:
Звинувачення в причетності Росії до вибухів позбавлені будь-якої правдоподібності і відволікають увагу від вірогіднішого виконавця — Сполучених Штатів. Перше питання, яке слід поставити з приводу мінування «Північного потоку»: Cui bono? Кому вигідно, хто був у цьому зацікавлений?
Нові дані також викривають усі американські ЗМІ як рупор воєнної пропаганди, адже вони намагалися звалити провину на Росію. Реагуючи на атаку щодо російської енергетичної інфраструктури, Washington Post писала 27 вересня:
Вибухи, мабуть, є сигналом: Росія відкриває новий фронт у своїй енергетичній війні проти Європи. По-перше, Росія перетворила газ на зброю, обмеживши і потім зупинивши постачання, зокрема трубопроводом «Північний потік». Тепер росіяни підривають енергетичну інфраструктуру, що вони використовували для доставки своєї енергії.
Американський аналітичний центр Heritage Foundation заявив: «Атака Росії на трубопроводи Північний потік означає, що Путін справді перетворив енергетику на зброю».
Критично важливо, що навіть після викриття брехні США спроби приховування слідів продовжуються. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус припустив, що докази причетності України до нападу, можливо, були отримані під час операції «під чужим прапором», проведеної Росією. 'Ми не змогли визначити, хто стояв за цим', — заявив у середу генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.
Викриття причетності США або їх проксі-сил в Україні відповідає певній закономірності, яка пояснює, зокрема, вбивство дочки російського фашистського ідеолога Олександра Дугіна Дар'ї та вибух на Кримському мосту. Спочатку американські та українські офіційні особи категорично заявляли, що вони непричетні до цього, але лише для того, щоб ЗМІ потім приписали ці атаки українському уряду.
30 вересня, лише за кілька хвилин після того, як Блінкен категорично відкинув припущення, що США здійснили вибух, він дав дуже чітке пояснення мотивів Сполучених Штатів. Блінкен заявив:
І, зрештою, це величезна можливість. Це приголомшлива можливість раз і назавжди позбавитися залежності від російської енергетики і, таким чином, позбавити Володимира Путіна можливості використовувати енергетику як засіб просування його імперських задумів. Це дуже важливо і це відкриває величезні стратегічні можливості на найближчі роки.
Справді, великі енергетичні компанії США отримали величезний зиск із цієї «можливості», продавши Європі рекордні обсяги зрідженого природного газу за рекордними цінами і отримавши рекордний прибуток. США та їхні союзники НАТО використовували це як «можливість», щоб виправдати подальшу ескалацію війни.
Не може бути жодних сумнівів у тому, що крах офіційної версії атаки був однією з тем дискусії між президентом США Джо Байденом та канцлером Німеччини Олафом Шольцем минулого тижня. Але головна турбота Байдена та Шольца полягає в тому, як впоратися з народним обуренням щодо факту викриття та як гарантувати, що цей злочинний акт не призведе до посилення антивоєнної опозиції.
Викриття співучасті США у вибуху трубопроводу «Північний потік» порушує зловісні та тривожні питання. Якщо Сполучені Штати зважилися здійснити те, що, по суті, було актом війни та міжнародного тероризму, не лише проти Росії, а й проти Німеччини, на що вони здатні?
Неминучим фактом є те, що після того, як США зобов'язалися досягти наймасштабніших і далекосяжних стратегічних цілей у війні в Україні, українські військові зазнають серйозних невдач на полі бою. В американському суспільстві немає широкої підтримки на користь подальшої ескалації війни, не кажучи вже про розгортання військ НАТО, необхідне для досягнення цих цілей.
В історії американського імперіалізму існує певна тенденція, згідно з якою політичний істеблішмент реагує на викриття однієї безрозсудної брехні фабрикацією іншою, ще більш масштабною та безрозсудною. Робочий клас має бути напоготові в очікуванні чергової провокації США.